Автор: Ситар Мар'яна Ігорівна,
Молодший юрист АО "Арцінгер"
5.11.2021 року Президент України підписав Закон про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів).
Цей Закон запрацює вже через 6 місяців із дня набрання чинності i діятиме впродовж 10 років.
Основною метою антиолігархічного закону є відсторонення "олігархічних груп" від політичного життя України, доступ до якого їм надається за рахунок підконтрольних ЗМІ.
Цитуючи Дениса Малюську та великого класика Вільяма Шекспіра, "Tobeornottobe" дійснонабуває нового забарвлення та значення: отримати офіційний статус олігарха чи позбутись "олігархічних ознак" – that's the question.
Олігархи: хто вони?
Законом передбачено, що олігархом є фізична особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом із зазначених нижче ознак:
1) бере участь у політичному житті.
Це означає, що особа: 1) фінансувала діяльність політичної партії, політичну агітацію або проведення мітингів/демонстрацій з політичними вимогами, та/або 2) обіймає посаду у керівних органах політичної партії, та/або 3) віднесена до переліку осіб, визначених п.1. ч.1. ст.3 даного закону, та/або є близькою або пов'язаною особою таких осіб.
2) має значний вплив на ЗМІ.
3) є КБВ суб’єкта господарювання, який після дня введення в дію Закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідно до ЗУ "Про захист економічної конкуренції" та протягом 1 року поспіль підтримує або посилює таке становище.
4) підтверджена вартість активів особи та суб’єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є, перевищує 1 мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Хто головний в цій "грі"?
Подання про визнання особи такою, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті може ініціюватись КБУ, членом РНБО, НБУ, СБУ, Антимонопольним комітетом України.
Проте ключова роль та визначальний вплив зосереджується все ж у руках РНБО - органу, підконтрольному Президенту. Саме РНБО приймає рішення про визнання особи олігархом, a з дня офіційного опублікування указу Президента України – таке рішення набирає чинності.
Процес "зарахування" осіб до олігархів:
Апарат РНБО направляє "кандидату в олігархи" повідомлення про засідання РНБО за 10 днів до проведення такого. В обов'язковому порядку таке повідомлення містить перелік "олігархічних ознак" (мінімум 3) та публікується на офіційному веб-сайті РНБО.
При цьому особі надається право подати до Апарату РНБО письмові пояснення та інші документи не пізніше 5 робочих днів до дня проведення засідання. На засіданні РНБО додатково можуть бути заслухані особисті усні пояснення "потенційного олігарха".
Варто зазначити, що, на відміну від "класичних судових засідань", засідання РНБО не передбачає жодної підстави для відкладення або ж нерозгляду подання. Відповідно, неотримання повідомлення, неподання особистих пояснень/ документів, відмова від надання особистих усних пояснень на засіданні, неявка у засідання (у тому числі з поважних причин) – не є "належними" та "обґрунтованими" підставами для відкладення / не розгляду подання в розумінні даного Закону.
Наступний крок:
До Реєстру осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів) вносяться відомості про олігархів на підставі відповідного рішення РНБО.
Перед контактом, олігарх або представник зобов'язані повідомляти публічних службовців про факт включення їх або осіб, яких вони представляють до Реєстру.
В свою чергу, публічний службовець теж зобов'язаний подати Декларацію, не пізніше наступного дня після контакту, шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті РНБО.
Під контактом розуміється зустріч та розмова (в тому числі онлайн), спілкування за допомогою телефону чи засобів електронного зв'язку будь-якого змісту із олігархом або його представником.
При цьому, питання доведеності контакту з олігархом досить риторичне, оскільки відсутній механізм перевірки як такий, a законодавець, в свою чергу, покладається на "добросовісність" контактуючого із одночасним встановленням політичної та/ або дисциплінарної відповідальності за порушення обов'язку подання Декларації про контакти.
Незважаючи на ситуацію, коли публічний службовець буде "думати двічі", з ким вести риторику, Законом все ж таки передбачені i "розумні" винятки, за яких така Декларація не подається.
Відповідно, Декларація не подається, якщо контакт відбувся: 1) в офіційних заходах, перебіг яких відображається в режимі прямої трансляції на радіо, телебаченні або через мережу Інтернет у режимі, доступному для масового приймання; 2) у судовому засіданні; 3) в офіційних заходах (нарадах), ініційованих органами державної влади, за умови, що інформація про такі заходи із зазначенням повного переліку учасників та предмета обговорення розміщена на офіційному веб-сайті відповідного органу державної влади.
Два варіанти подальшого розвитку подій:
I варіант:
При збереженні "статусу кво", олігархам в подальшому буде заборонено:
1) фінансувати політичні партії.
2) бути покупцем (КБВ покупця) об'єктів великої приватизації.
3) фінансувати політичну агітацію, мітинги чи демонстрації з політичними вимогами.
При цьому, з моменту включення до Реєстру, олігархи будуть зобов'язані подавати такі ж декларації, як i державні службовці в порядку, встановленому ЗУ "Про запобігання корупції".
ІІ варіант:
При втраті “олігархічного статусу”:
Законом передбачена i можливість прийняття рішення про виключення олігарха із Реєстру. Проте, цьому передує звернення олігарха із заявою та документами, a відповідне рішення, в свою чергу, приймається у разі встановлення факту невідповідності особи одночасно щонайменше двом "олігархічним ознакам".
_______________________________
Висновок: хоча Антиолігархічний закон прийнятий задля унеможливлення впливу "олігархічних груп" на політичну арену, існує велика ймовірність використання положень такого в якості "політичної війни" проти опонентів. Чи "переформатування" медіапростору та даний Закон "розірвуть зв'язок" між політичним життям та олігархами та будуть так званою точкою росту, чи призведуть до ініціалізації деструктивності в медіа, політиці та бізнесі – покаже лише час.
Спеціально для Юрист&Закон