Анжеліка Лівіцька, партнерка; Дмитро Ладиняк, молодший юрист
Однією з економічних візитівок України завжди вважалися її родючі чорноземи. Сільськогосподарські угіддя України становлять близько 20 % відповідних угідь Європи, а показник їх площі в розрахунку на одну особу є одним із найвищих на континенті. Проте в сучасному багатофункціональному світі рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги вже давно перестали бути лише площами для вирощування врожаю. Енергетичний та агро- сектори все частіше утворюють симбіоз, що перетворює поля та ферми на унікальні проєкти.
Водночас, навіть після масштабної дерегуляції, дотримання земельного законодавства у випадку сільськогосподарських земель вимагає врахування різних нормативних актів та ретельного правового аналізу.
Можливості ВДЕ в аграрному секторі
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН розглядає відновлювану енергію як інструмент для всього агропродовольчого ланцюга, включаючи зрошення, транспортування, переробку та зберігання продукції. Тому справжній потенціал не в тому, щоб просто продати електроенергію в мережу, а в тому, щоб зменшити витрати на виробництво, оптимізувати технологічні процеси та створити додаткову додану вартість у сільській місцевості.
Йдеться не лише про сонячні електростанції. Відновлювана енергетика на агроландшафтах охоплює кілька моделей. Перша – дахові та наземні сонячні станції для власного споживання ферми, елеватора, теплиці або насосної станції. Друга – агровольтаїка, тобто одночасне використання ділянки для сільського господарства та виробництва електроенергії. Третя – вітрова генерація, яка за правильного планування може співіснувати з ріллею або пасовищами, займаючи відносно невелику частку площі під фундаменти, дороги та інфраструктуру. Четверта – біогаз і біометан на основі гною, пожнивних решток, відходів переробки. П'ята – накопичувачі енергії, без яких сонце і вітер часто не дають господарству достатньої енергетичної автономії.
Водночас українське законодавство встановлює спеціальні обмеження для таких проєктів, зокрема проводити планові ремонтні роботи дозволяється після збору врожаю сільськогосподарських культур, а у межах санітарно-захисних зон електричних мереж забороняється вирощування сільськогосподарських культур, що потребують ручного обробітку ґрунту та збирання урожаю та проведення сільськогосподарських та інших робіт особами у віці до 18 років у межах санітарно-захисних зон повітряних ліній електропередачі напругою 750 кВ і вище.
Сонячні панелі
Встановлення СЕС на даху або фасаді елеваторів, складів, тваринницьких приміщень, зерносховищ і холодильників є найпростішим способом інтегрувати альтернативну енергетику в агробізнес. Якщо ж встановлена потужність генеруючої установки не перевищує 150 кВт, суб'єкт господарювання може розраховувати на встановлення "зеленого" тарифу.
Агровольтаїка
Відновлювана енергетика на агроземлях має практичний сенс лише тоді, коли вона проєктується як частина виробничої системи агропідприємства. Агровольтаїка є найбільш показовим прикладом такого подвійного землекористування. За визначенням, це поєднання сонячних панелей із рослинництвом, випасом худоби або середовищами для запилювачів під панелями чи між рядами панелей. Це дозволяє виробникам отримувати додатковий дохід, захист від перебоїв електропостачання, а також зменшувати витрати на полив, вентиляцію, охолодження чи переробку.
Однак з технічної точки зору така система вимагає врахування висоти опор, кута нахилу модулів, відстані між рядами, розподілу тіні, виду сільськогосподарської культури та технології її вирощування. Неправильно підібрана конструкція може значним чином вплинути на урожайність через високий рівень затінення. Так, наприклад, під час вирощування сої або картоплі нестача прямого світла може зменшити врожай ледь не на третину. Аналогічна історія з пшеницею, соняшником і кукурудзою. У таких випадках доцільним є використання вертикальних двосторонніх модулів, ширших міжрядь або встановлення невеликих СЕС біля складів чи виробничих об'єктів.
Водночас у посушливих умовах агровольтаїка може зменшувати водний стрес рослин через зниження швидкості випаровування з ґрунту, а також підтримувати або навіть покращувати показники продуктивності для окремих культур.
Вітрова енергетика
Сонячна генерація є найпопулярнішою, але не єдиною технологією для агроземель. Вітрові турбіни можуть вільно співіснувати з полями, бо основна площа між турбінами часто залишається в агровикористанні. Однак проблеми виникають не стільки через саму турбіну, скільки через дороги, кабельні траси, охоронні зони та вплив на навколишнє середовище, зокрема на ландшафт і летючих тварин. Вартість таких проєктів також зменшує попит серед аграріїв, оскільки встановити СЕС значно дешевше й простіше. Додатково, Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" прямо відносить до видів діяльності, що підлягають ОВД, вітрові парки та вітрові електростанції, які мають дві й більше турбіни або висоту 50 метрів і вище. Без проходження ОВД та отримання рішення про провадження планованої діяльності розпочинати таку діяльність заборонено.
Біоенергетика
Україна має значний потенціал для виробництва енергії з біомаси.
Агровідходи (солома, бадилля) та гній для виробництва біогазу і біометану вже активно використовуються в Україні. Це дозволяє господарствам отримати власне паливо та органічні добрива (дигестат) і водночас перетворювати відходи (які раніше в балансі були витратною частиною) на сировинну базу (прибуткову частину).
До того ж біогазові та біометанові проєкти мають найтісніший зв'язок з агровиробництвом. Їхня сировинна база прямо формується з аграрних потоків: гною, посліду, силосу, жому, решток переробки та інших органічних відходів. Для бізнесу це спосіб зменшити викиди, стабілізувати енергопостачання та повернути поживні речовини в ґрунт через дигестат.
Практично біогаз може працювати у двох основних моделях: когенерація електроенергії й тепла або очищення до біометану. Наприклад, для ферми з постійною потребою в теплі когенерація буде значно ефективнішою. Для більших комплексів із доступом до газової інфраструктури біометан може бути стратегічно цікавішим, але він складніший за вимогами до очищення, вимірювання, якості газу та приєднання.
Окрім того, як окремий піднапрямок можна розглядати вирощування енергетичних культур. (енергетична верба, міскантус) на малородючих чи деградованих ґрунтах для подальшого спалювання на ТЕЦ або виробництва біопалива.
Установки зберігання енергії
Установки зберігання енергії дозволяють ефективніше використовувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел, зокрема з сонячних електростанцій.
Ключовою перевагою УЗЕ є оптимізація власного споживання. Оскільки пік генерації не завжди збігається з графіком споживання підприємства, УЗЕ дають змогу накопичувати електроенергію в періоди її надлишку або за нижчої вартості та використовувати її тоді, коли вона має більшу економічну або операційну цінність. Для агропідприємств, елеваторів, холодильних комплексів, насосних станцій і переробних об'єктів це означає можливість спрямовувати власну електроенергію на технологічні потреби у вечірні години, під час пікових навантажень або у періоди вищих цін.
Другою важливою перевагою є підвищення стійкості електропостачання. УЗЕ можуть виконувати функцію резервного джерела живлення для процесів, де простої спричиняють істотні збитки: холодильного зберігання, тваринництва, вентиляції, автоматизованого управління, водопостачання та зрошення.
Крім того, УЗЕ зменшують небаланси та можуть створювати додаткову ринкову вартість через участь у балансуючому ринку, надання допоміжних послуг або ціновий арбітраж.
Земельні ризики
Найбільший ризик відновлюваної енергетики на агроземлях полягає у використанні якісних сільськогосподарських угідь як дешевого майданчика для промислової генерації. Земельний кодекс України встановлює принцип пріоритетності сільськогосподарських земель: землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватися насамперед для ведення сільського господарства, а для несільськогосподарських потреб переважно мають використовуватися несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Тому для відповідального інвестора агроенергетичний проєкт має починатися з аналізу земельної ділянки, її цільового призначення, фактичного використання, обмежень у використанні та, за можливості, пошуку деградованих або малопродуктивних земель.
Подібний підхід простежується і в праві ЄС, зокрема, RED III (Директива (ЄС) 2023/2413 Європейського Парламенту та Ради від 18 жовтня 2023 року) передбачає створення спеціальних зон прискореного розвитку відновлюваних джерел енергії. У межах таких зон пріоритет надається штучним та забудованим поверхням, таким як дахи та фасади будівель, транспортна інфраструктура та прилеглі до неї території, паркувальні майданчики, ферми, звалища, промислові об'єкти, шахти, штучні внутрішні водойми, водосховища, а також, за доцільності, об'єкти очищення міських стічних вод, деградовані і малопродуктивні землі, а також виключати природоохоронні території та об'єкти для встановлення генерації.
Технічно та юридично правильним може вважатися ВДЕ-проєкт, який мінімізує негативний вплив на аграрну функцію земельної ділянки, але водночас має обсяг сонячної інсоляції чи середньорічний рівень вітру, достатній для його рентабельності. Для визначення придатності землі корисним інструментом попередньої оцінки може бути просторове зонування. Зокрема, платформа REZOMA використовує GIS-аналіз для визначення територій, придатних для наземної сонячної та вітрової генерації, з урахуванням енергетичного ресурсу, мережевої інфраструктури, довкілля, населених пунктів і фактичного землекористування. Такий підхід дозволяє ще на ранньому етапі відсіяти юридично, екологічно або технічно проблемні ділянки.
Окреме значення має питання цільового призначення землі. Українське законодавство допускає розміщення ВДЕ на землях для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, а також частково на землях іншого призначення (без зміни цільового призначення). Отже, вкрай вважливим є прорахунок проєкту в частині технічних рішень і доступних земельних ділянок.
Економічна складова
Для агропідприємства модель активного споживача є однією з найпрактичніших, бо вона дозволяє спочатку покривати власне споживання, а надлишки продавати постачальнику. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає активного споживача як споживача, який використовує електричну енергію та виробляє її, зберігає, продає надлишки або бере участь в управлінні попитом, за умови що така діяльність не є основною господарською або професійною діяльністю.
Закон також передбачає, що виробництво електроенергії активними споживачами для власних потреб не вимагає ліцензії на виробництво, якщо встановлена потужність генеруючих установок на одній площадці вимірювання не перевищує 5 МВт. Аналогічний ліміт діє для установок зберігання енергії активних споживачів.
Окремі технічні аспекти
Під час техніко-економічного обґрунтування слід обов'язково провести аналіз точки приєднання, дозволеної потужності, категорії надійності, класу напруги, потужності трансформатора, стану лінії, можливості релейного захисту, обліку та обмеження генерації.
Проєкт має враховувати специфіку поля чи ферми, питання інсоляції, цільове призначення земель, внутрішню логістику підприємства, використання спеціальних речовин (зокрема пилу, аміаку біля тваринницьких комплексів), хімічні обробки та ризик пошкодження кабелів під час польових робіт.
На час війни критичним є також питання захисту таких об'єктів.
Висновки
Відновлювана енергетика на агроземлях може стати для України важливим елементом енергетичної безпеки, модернізації сільських територій і підвищення конкурентоспроможності агробізнесу. Вона здатна зменшити залежність господарств від зовнішньої електроенергії, підтримати зрошення й переробку, створити додаткові доходи для фермерів, а також наблизити український аграрний сектор до європейської кліматичної та енергетичної політики.
Але цей потенціал реалізується лише за умови, що енергетика не буде витісняти сільське господарство, а доповнюватиме його.