Євген Дядюк, радник, адвокат, к.ю.н
Ірина Гутнік, старша адвокатка
Трохи історії
У реформуванні українського судочинства можна нескінченно дивитися на кілька речей, і, крім, наприклад, потуг сформувати корпус доброчесних суддів, сюди зарахуємо й цифровізацію судочинства.
Перші кроки до так званої диджиталізації судочинства, зокрема й цивільного, було зроблено одночасно з новими процесуальними кодексами в жовтні 2017 року.
Однак таким собі бустером до реальних швидших змін стали спершу пандемія COVID-19, а пізніше – і повномасштабне вторгнення рф на територію України.
І законодавцю, і судам належало розв'язати ключові проблеми, які б допомогли забезпечити здійснення правосуддя та захист основних прав і свобод громадян, юридичних осіб навіть у такий час.
Участь у засіданні, подання документів, видача судових рішень і виконавчих документів, ознайомлення з матеріалами справи та їх збереження тощо – усі ці складники судового розгляду потрібно було перевести у віддалений, електронний формат, що і стало завданнями цифровізації.
У 2020 році у відповідь на пандемію COVID-19 та запроваджені карантинні обмеження і Верховна Рада України, і Рада суддів запропоновали подавати документи до суду в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, дистанційно ознайомлюватися з документами, брати участь у засіданні за допомогою власних технічних засобів через численні платформи відеозв'язку тощо.
А у 2021 році Указом Президента України від 11.06.2021 р. № 231/2021 було затверджено Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки, якою визначили основні напрями розвитку системи правосуддя, зокрема і його цифровізації. Щодо останньої, то Стратегією було передбачено, зокрема:
– запровадження можливості розгляду онлайн певних категорій справ незалежно від місцезнаходження сторін і суду та інших сервісів електронного судочинства;
– упровадження сучасного електронного діловодства в суді, електронного ведення справ, електронних комунікацій із судом, кабінету судді та кабінету учасника процесу.
У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення рф доступ до публічних реєстрів (зокрема, реєстру судових рішень, автоматизованої системи виконавчого провадження) було взагалі обмежено, учасників справ заохочували брати участь у засіданнях дистанційно (або взагалі не брати – за допомогою подання заяви про письмове провадження у справі), подавати документи в електронному вигляді, а для підпису документів було розроблено та впроваджено Дія.Підпис.
Триваюча повномасштабна агресія зумовила нові виклики у цифровізації, адже:
– пошкодження / знищення комунікаційних мереж, інфраструктури й обмежений доступ до електронних послуг у зоні бойових дій і тимчасової окупації (та й не тільки, пригадаймо лиш недавній час, коли електрика в деяких судах м. Києва теж була екзотикою) – усе це ускладнює упровадження цифрових технологій у судочинство;
– війна створює виклики щодо кібербезпеки та захисту персональних даних – можемо пригадати, скільки повідомлень було щодо кібератак на інформаційні системи судової влади.
Який стан упровадження елементів електронного судочинства тепер
І. Подання документів
Учасники справ можуть обмінюватися документами із судом та іншими учасниками (надсилати як іншій стороні), використовуючи:
і) електронну пошту – додавши документ, підписаний електронним цифровим підписом;
іі) підсистему Електронний суд. Щоправда, робота кабінету Електронного суду й досі викликає більше питань, ніж відповідей: немає шаблонів деяких документів, немає можливості надіслати деякі документи учаснику справу в електронний кабінет, проблеми в разі завантаження великої кількості додатків, необхідність щоразу вводити ті самі дані сторін у справі, неодноразові повідомлення про судові виклики про ту саму подію, які перетворюються на спам, і т. д., і т. д.
Утім, важливо, що документи мають бути підписані власним електронним підписом особи, яка їх подає. Наприклад, громадяни можуть досить просто сформувати електронний підпис, використовуючи сервіси банків, де вони обслуговуються, або сервіс "Дія".
ІІ. Повідомлення про судовий розгляд
Додатково до старих добрих способів (надсилання повісток на поштові адреси учасників) суди нині активно використовують й альтернативні: телефонограми, повідомлення на електронну адресу, смс, сповіщення в застосунку "Дія" (якщо учасник справи зареєстрований у цьому застосунку), надсилання повідомлення через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (на офіційну електронну адресу / в електронний кабінет). Віднедавна до цього списку додалися також повістки у Viber. Відповідні зміни запроваджено Порядком надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженим наказом ДСА України від 23.01.2023 р. № 28.
Утім, на практиці, мусимо визнати, досі постає питання, чи є інші способи сповіщення про судовий розгляд, крім класичних (надсилання на поштову адресу), належними. Наприклад, для отримання сповіщення через смс учасник справи має подати заяву (на нашу думку, аналогічний порядок потрібно було б застосовувати і щодо Viber), а сповіщення телефонограмою мають застосовувати лише в разі терміновості / невідкладності, використання месенджера Viber узагалі врегульовано лише на рівні Порядку ДСА (не процесуального кодексу).
ІІІ. Судовий розгляд
Як і раніше, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні дистанційно через Електронний суд, подавши відповідну заяву судді. Водночас зауважимо, що окремі суди безпідставно відмовляють у такій опції, посилаючись на технічну неможливість проведення судового засідання з використанням технічних засобів у режимі відеоконференції.
IV. Електронні судові рішення та електронні виконавчі документи
На жаль, сервіс Єдиного державного реєстру виконавчих документів досі не запрацював повною мірою. Суди вже надсилають судові рішення в електронні кабінети учасників, а також здійснюють розсилку на вказані учасниками електронні поштові адреси, однак поки що суди не мають можливості видавати виконавчі документи в електронній формі. Хоча, для прикладу, уже сьогодні налагоджено інформаційну взаємодію з Національною поліцією України щодо направлення до примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення, зафіксовані в автоматичному режимі, виданих у формі електронного документа.
V. Доступ суду до реєстрів
Навряд тут можна похвалитися значними змінами, але на цей час суди вже отримали доступ до Єдиного державного демографічного реєстру (що спростить і пришвидшить отримання інформації про місце реєстрації відповідача – фізичної особи), Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підсумовуючи, варто відзначити активну роботу Державного підприємства "Центр судових сервісів", яке належить до сфери управління Державної судової адміністрації України, щодо запровадження двосторонньої комунікації з користувачами з метою вдосконалення роботи кабінету Електронного суду.
Іноземний досвід
У сфері цифровізації судочинства варто придивитися до досвіду європейської спільноти, до якої Україна має всі шанси приєднатися.
Так, на сайті за адресою: https://e-justice.europa.eu, уже реалізовано можливість подати в електронному вигляді:
1) вимогу про сплату безспірного боргу (European Payment Order, EPO) і
2) позов на невелику суму – до 5 тис. євро (European Small Claim Procedure, ESCP).
Документи для подання як EPO (7 форм), так і ESCP (4 форми) стандартизовані й потребують лише заповнення окремих полів у формах. Також відзиви на EPO і ESCP (заперечення проти них) можна подати в електронній формі протягом 30 днів із дати отримання відповідного повідомлення.
Розгляд зазначених вимог і позову здійснює суд відповідної юрисдикції за поданими документами (лише у виняткових випадках можуть проводити судове засідання).
Варто зауважити, що визнання і примусове виконання EPO і ESCP на території держав – членів ЄС відбувається автоматично (крім Данії), що істотно скорочує витрати позивача на захист своїх прав.
Цінність цього досвіду у сфері цифровізації для України – це намагання в електронному вигляді уніфікувати й максимально спростити / пришвидшити розгляд і вирішення незначних типових справ, які становлять більшість справ у судах.
Чого очікувати найближчим часом
Нещодавно Верховна Рада України ухвалила Закон (проєкт № 7574-д; далі – Закон), який урегульовує певні аспекти електронного судочинства й не тільки.
Цей Закон – це ще один крок до розвитку електронного судочинства. Він регулює окремі аспекти роботи так званої Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС). Зокрема, Законом визначено коло осіб, які зобов'язані реєструвати електронні кабінети; процесуальні наслідки невиконання встановленої вимоги, а також права й обов'язки учасників справи, пов'язані з упровадженням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Нагадаємо: ЄСІТС – по суті, сукупність електронних підсистем (модулів), що забезпечують автоматизацію судочинства (Електронний суд, відеоконференції, Електронний кабінет тощо).
Що важливо знати про Закон (і не тільки юристам(!))
a. Обов'язкова реєстрація електронних кабінетів в ЄСІТС для певної категорії осіб
Законом передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи мають обов'язково зареєструвати електронні кабінети (для решти, кого не перелічено, – добровільно).
NB! Більшість із перелічених категорій раніше мали обов'язок зареєструвати офіційні адреси, найважливішим доповненням, звісно, є встановлення такого обов'язку для бізнесу.
NB! NB! Зареєстровані раніше офіційні електронні адреси = електронні кабінети.
b. Щодо строків
– Закон набуде чинності після його підписання Президентом й офіційної публікації, і його буде введено в дію через 90 днів із дня опублікування.
– Юридичні особи мають зареєструвати електронні кабінети протягом семи місяців із дня опублікування Закону.
с. Які процесуальні наслідки нездійснення реєстрації електронних кабінетів (!)
– Залишення без розгляду / повернення заяв (зокрема, і про забезпечення позову / доказів), залишення без руху позовних заяв, апеляційних / касаційних скарг, якщо їх подала особа, яка відповідно до вимог законодавства зобов'язана зареєструвати електронний кабінет і не зареєструвала його. Спосіб усунення дефектів процесуальних документів –> реєстрація електронного кабінету.
– Неврахування відзиву: суд має право вирішити справу за наявними матеріалами, якщо відзив подала особа, яка не зареєструвала електронний кабінет, хоча була зобов'язана, і не навела поважних причин невиконання цього обов'язку.
На нашу думку, зазначені норми після доведення їх змісту до ширшої публіки можуть викликати і резонанс, і питання до їх конституційності. Адже чи не будуть такі наслідки надмірними та чи не порушуватимуть рівність / змагальність (право сторони надати свою позицію та бути почутою судом).
NB! Наведені процесуальні наслідки підлягають застосуванню й у разі звернення до суду з документом адвоката – представника особи, яка була зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Якщо реєстрація в ЄСІТС суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати, то передбачені наслідки не підлягають застосуванню за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно з поданням відповідного документа за допомогою подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
d. Направлення в електронний кабінет процесуальних документів суду / судових рішень
Можливість отримати судове рішення в паперовій копії є й надалі. День отримання судового рішення = день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету.
e. Подання процесуальних документів до суду через електронний кабінет із накладенням кваліфікованого електронного підпису
Якщо, наприклад, є обов'язок надіслати іншій стороні спору документ (позов, апеляцію, касацію, докази тощо), то такий документ надсилають:
• в електронний кабінет;
• у паперовій формі листом з описом вкладення (правило не діє, якщо інша сторона мала обов'язок зареєструвати електронний кабінет, однак не зареєструвала).
f. Інші зміни
– Обов'язок зазначити у процесуальних документах відомості про те, є електронний кабінет чи його немає.
NB! Не потрібно, якщо документ подано через електронний кабінет.
– Видача виконавчих документів у паперовій або електронній формі.
– Розгляд справи за електронною чи паперовою формою – розгляд має відбуватися за правилами, чинними після введення в дію цього Закону.
Невже це все?
Звісно ні. На розгляді Верховної Ради України вже тривалий час перебуває дві законодавчі ініціативи, пов'язані із цифровізацією судочинства.
Перша – проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо цифровізації судочинства та удосконалення наказного провадження у цивільному судочинстві № 9090, який серед іншого передбачає таке:
a) дистанційна участь у засіданні поза межами приміщення суду буде опцією і для суддів, інших учасників процесу з відповідними обов'язками (секретаря судового засідання, свідка, перекладача, експерта), але:
• в умовах воєнного чи надзвичайного стану в разі виникнення обставин, які зумовлюють загрозу їхньому життю, здоров'ю та безпеці;
• у межах територій, підконтрольних Україні;
• якщо матеріали справи є в електронному вигляді;
• підтвердження учасника – через електронний підпис чи за допомогою відповідних документів;
• за умови, що використовувані технічні засоби забезпечують належну якість звуку / відео, інформаційну безпеку;
• відбувається відеозаписування та транслювання засідання в інтернеті (звідси, якщо розгляд справи здійснюють у закритому судовому засіданні, дистанційне судове засідання, як і раніше, не є опцією).
b) ведення протоколу судового засідання в електронній формі, а в разі об'єктивної неможливості здійснення фіксування засідання суду технічними засобами – секретар фіксуватиме засідання письмово, а суддя – за допомогою власних технічних засобів;
c) можливість складення та вручення судових рішень, ухвалених у режимі відеоконференції поза межами суду, лише в електронній формі з використанням електронного підпису (без складання їх у паперовій формі).
Друга – проєкт закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо цифровізації судочинства № 9091, яким пропонують:
a) уточнити функції та завдання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи щодо можливості проводити судові засідання в режимі відеоконференції;
b) надати судді право на безпосередній та (або) автоматизований доступ до інформаційнокомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування;
c) врегулювати питання функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; d) узгодити положення цього Закону з нормами Закону України "Про електронні комунікації" та Закону № 2801-IX.
І на завершення
Даремно заперечувати переваги електронного судочинства, як і очевидний прогрес України в цьому напрямі.
Утім, як бачимо, нам є над чим працювати: успішна цифровізація судочинства потребує подолання низки викликів, як-от кібербезпека, захист персональних даних, технічні труднощі та підготовка фахівців. Важливо врахувати й закордонний досвід цифровізації судочинства, який може слугувати важливим джерелом уроків і передових практик для України.
Для ЮРИСТ&ЗАКОН