Міжнародні судові механізми притягнення винних до відповідальності за злочини, учинені рф в Україні
Ганна Резнікова, страша юристка, к.ю.н
Семен Солоненко, молодший юрист, адвокат
Недосконалість архітектури світової безпеки, що формувалася після Другої світової війни, укотре, на жаль, підтвердилася ціною людських життів. Повномасштабне воєнне вторгнення рф на територію Україну 24 лютого 2022 року кинуло нові виклики не лише українським військовим, а й вітчизняним і міжнародним юристам.
Світ об'єднався спільною метою – зупинити війну в серці Європи, притягнувши до відповідальності винних. Перед українським суспільством і державою постало не менш амбітне і складне завдання – дати відсіч агресору, повернути власні території, покарати злочинців, відшкодувати завдані збройною агресією збитки.
У цьому аспекті українська держава пішла в наступ одразу за усіма напрямами – від фронту та міжнародно-політичної арени до судових інституцій і санкційних юридичних механізмів. Звернемо увагу читача на те, що притягнути до відповідальності можливо кількома способами, зокрема на індивідуальному рівні (осіб, які ухвалювали рішення про вторгнення та збройну агресію щодо незалежної та суверенної країни, та осіб, які брали в ній безпосередню участь), а також на державному рівні (наприклад, у відшкодуванні збитків, завданих збройною агресією).
Так, якщо мовити про судові інституції, то нині українське суспільство та держава шукають справедливості в національній судовій системі, Європейському суді з прав людини (далі – ЄСПЛ), Міжнародному кримінальному суді (далі – МКС) і Міжнародному суді ООН (далі – МС ООН), а також триває утворення спеціального воєнного трибуналу ad hoc (далі – Трибунал). Запевнимо, що кожен із задіяних українською державою механізмів є виправданим і взаємодоповнюючим з огляду на цілі, які стоять перед нашою країною.
На жаль, національні суди не можуть притягнути до відповідальності персоналії, які здійснюють військово-політичне керівництво збройним конфліктом, зокрема главу рф В. Путіна, міністра закордонних справ С. Лаврова або міністра С. Шойгу, оскільки останні захищені імунітетом. МКС не має можливості розглядати справи про обвинувачення високопосадовців рф щодо такого виду порушення, як злочин агресії, тому Україна наполягає на утворенні окремого Трибуналу задля покарання винних.
Зауважимо, що застосування інструментів різних міжнародних судових установ є слушним кроком для комплексного юридичного захисту, оскільки в перспективі Україна має отримати окреме судове рішення, яким буде підтверджено порушення норм міжнародного права з боку рф. Водночас це не означає миттєвого розв'язання проблем зі стримуванням агресора, притягненням винних до відповідальності та відшкодуванням збитків. Уже тепер росія розпочала стале ігнорування очевидного та справедливого, зокрема вимог міжнародних судів та організацій. Наприклад, країнаагресор фактично відмовилася виконувати рішення МС ООН, ЄСПЛ, а на виконання рішенняГенасамблеї, яким призупинено членство рф в Раді ООН з прав людини, росія вирішила оголосити, що її вихід є добровільним.
Звісно, таке нехтування рф міжнародним правом і власними зобов'язаннями потребує відповідного реагування як із боку міжнародної спільноти, так і з боку української держави. З огляду на це необхідним є комплексний підхід до протистояння збройній агресії рф, порушення останньою норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права, що, безумовно, має стати предметом розгляду міжнародних судових інституцій. Це має виняткове значення не лише для української сторони, але й для всієї міжнародної спільноти, адже притягнення до відповідальності винних у скоєнні злочинів проти миру та людяності є необхідною передумовою підтримання міжнародного миру та, як наслідок, майбутньої безпеки інших держав.
За даними Офісу Генерального прокурора, станом на початок серпня 2023 року триває досудове розслідування більш ніж 101768 злочинів агресії та воєнних злочинів. Так, у магістральній справі щодо агресії рф є вже 674 підозрювані особи із числа представників військово-політичного керівництва рф (міністри, депутати, військове командування, посадовці, керівники правоохоронних органів, розпалювачі війни та пропагандисти Кремля). Із цих осіб щодо 225 скеровано обвинувальні акти в суд, з них 54 особи вже засуджено, з яких 15 – реальні, а не заочні.
У цьому аспекті ключового значення набуває належне документування та фіксування наслідків збройного вторгнення. Нагадаємо читачеві, що нині одночасно відбувається робота Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Національної поліції України, Національної гвардії України та інших правоохоронців задля забезпечення міжнародних і національних судових інституцій належними, допустимими й достатніми доказами.
Консолідуючу функцію роботи національних правоохоронних органів і міжнародних інституцій узяв на себе Департамент протидії злочинам, скоєним під час збройного конфлікту, Офісу генпрокурора (далі – Департамент війни). Цей департамент покликаний створити сильну національну систему переслідування за воєнні злочини. Нині утворено спеціалізовані підрозділи в 9 обласних прокуратурах, що опікуються суто воєнними злочинами. Зауважимо, що аналогічні підрозділи вже має Національна поліція України та Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань. Департамент війни вже має окремий підрозділ, який займається злочином агресії в розрізі вищого політичного та військового керівництва рф. Окремий підрозділ указаного департаменту працює з міжнародними партнерами, зокрема з МКС. Нагадаємо, що 23.03.2023 підписано Угоду між КМУ та МКС про створення Офісу МКС в Україні, що має сприяти ефективному розслідуванню міжнародних злочинів.
Не менш важливим та ефективним інструментом у процесі документування цього міжнародного збройного конфлікту є діяльність спільної слідчої групи (англ. Joint Investigation Team, JIT, далі – ССГ). ССГ – це специфічна форма міжнародно-правової допомоги у кримінальних провадженнях. Цей інструмент не є новим для України. Зокрема, ССГ вже працювала на початку неоголошеної війни рф проти України у 2014 році щодо розслідування обставин трагедії малайзійського пасажирського літака Boeing 777 рейсу MH17, яка забрала 298 життів. Тоді до складу ССГ ввійшли представники України, Нідерландів, Бельгії, Австралії та Малайзії. Результат – судді Окружного суду Гааги ухвалили вирок, яким було засуджено І. Гіркіна, С. Дубинського та Л. Харченка до довічного ув'язнення.
До складу ССГ приєдналась Естонія, Латвія, Словаччина та Румунія. Додатково між членами групи та Міністерством юстиції США в березні цього року підписано Меморандум про взаєморозуміння, що сприятиме посиленню співпраці та забезпечить пряму комунікацію й дотримання процедур міжнародного співробітництва. Справді, міжнародний збройний конфлікт, який триває в Україні, є найбільш задокументованим в історії людства, адже на нашій території під керівництвом українських правоохоронців працює більш ніж 20 країн. Окрім того, 14 країн – членів ЄС розпочали національні розслідування основних міжнародних злочинів імовірно скоєних в Україні, керуючись принципом громадянства, пасивної правосуб'єктності або універсальної юрисдикції.
Головна мета – забезпечити належний обмін інформацією та сприяти розслідуванню міжнародних злочинів, у тому числі воєнних, злочинів проти людяності й агресії та геноциду, які вчинено проти України. У межах роботи ССГ відбувається активна співпраця з командою Офісу прокурора МКС К. Хана відповідно до положень Римського статуту, який приєднався до JIT як учасник у квітні 2022 року, направивши в Україну групу слідчих, судових експертів у межах польової місії. Зауважмо, що для забезпечення міжнародної співпраці з МКС законодавець уніс зміни до КПК України, додавши окремий розд. IX-2.
Звернемо увагу, що воєнний злочин (англ. war crime) – це порушення міжнародного права, загальноприйнятих законів і звичаїв ведення війни, які передбачено МГП. За цих умов учинені комбатантами4 злочини проти особи (убивство, зґвалтування, катування) в умовах збройного конфлікту не може бути кваліфіковано як загальні злочини. Преамбула Римського статуту пояснює, що міжнародні злочини – це серйозні злочини, які викликають стурбованість усієї світової спільноти та не мають залишатися безкарними. Статтею 5 Римського статуту юрисдикцію МКС обмежено злочинами геноциду, злочинами проти людства, воєнними злочинами, злочином агресії.
Статут МКС не має визначення злочину агресії, оскільки під час його формулювання сторони не дійшли згоди. Природу цього злочину визначили лиш у 2010 році Резолюцією RC/Res.6 2010 року, за якою акт агресії означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави чи яким-небудь іншим чином, несумісним зі Статутом ООН. МКС також має юрисдикцію щодо воєнних злочинів, зокрема коли їх скоєно в рамках плану чи політики або в разі великомасштабного вчинення таких злочинів. Для цілей цього Статуту воєнні злочини означають: (1) серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (п. "a" ч. 2 ст. 8 Римського статуту); (2) інші серйозні порушення законів і звичаїв, застосовуваних у міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права (п. "b" ч. 2 ст. 8 Римського статуту).
Вітчизняне кримінальне законодавство, крім військових кримінальних правопорушень, установлює кримінальну відповідальність і за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (розд. ХХ КК), серед них на особливу увагу заслуговують: пропаганда війни (ст. 436 КК); планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК); порушення законів і звичаїв війни (ст. 438 КК); геноцид (ст. 442 КК) 5.
Можливості юрисдикційного переслідування порушень міжнародного права. Історично опрацьовано й застосовують кілька механізмів притягнення до відповідальності держав та індивідуумів ("воєнних злочинців"). Відповідно найвище військово-політичне керівництво рф не становитиме винятку, питання лише в часі. Тому очікувано, що міжнародні судові інституції та спеціальні воєнні трибунали виконають свої завдання, але про все поступово.
Міжнародний суд ООН. Сторонами спору, що розглядає МС, можуть бути лише держави. До відання Суду належать усі справи, які йому передадуть сторони, і всі питання, спеціально передбачені Статутом ООН або чинними договорами та конвенціями. Рішення Суду є остаточним та не підлягає оскарженню.
Статут МС надає Суду лише мінімальну юрисдикцію. Відповідно до Статуту ООН усі держави – члени ООН ipso facto стають учасниками Статуту МС. Статут надає можливості встановлення компетенції МС: (1) через згоду держав на його юрисдикцію щодо конкретних спорів на основі ad hoc, (2) через визнання учасниками Статуту обов'язкової юрисдикції МС щодо всіх суперечок.
Також МС має юрисдикцію, якщо це зазначено в чинних договорах та конвенціях. У таких випадках юрисдикція Суду має договірну основу, і МС може прийняти до розгляду справу на підставі письмової (односторонньої) заяви.
На цей час є три конвенції, які може бути застосовано у зв'язку з агресією рф проти України, а саме: Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 р. та Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.
Щодо спору стосовно порушень рф перших двох конвенцій Україна звернулася до МС ООН ще у 2017 році й отримала наказ про застосування тимчасових заходів, виграла юрисдикційну стадію та очікує на оголошення рішення у справі вже цього року.
Це рішення може стати початковим серед рішень інших міжнародних судових установ щодо порушення міжнародного права російською федерацією.
Після початку широкомасштабного вторгнення наша держава звернулася з позовом у справі щодо порушення третьої Конвенції. Суть позову зводиться до визнання фактів викривлення і тлумачення рф терміна геноциду на Донбасі та планування геноциду в Україні. Зауважимо, що 16 березня 2022 року МС оголосив наказ, відповідно до якого наказав росії виконати такі тимчасові заходи, як негайно зупинити військові операції, розпочаті 24.02.2022 на території України; забезпечити, щоб будь-які військові чи будь-які інші організації або особи, які перебувають під російським контролем, не продовжували військові операції.
Звісно, цей наказ є лише попереднім рішенням МС, яке не стосується рішення справи по суті, утім уже на цьому етапі Суд надав оцінку окремим неспроможним аргументам рф і застосував тимчасові заходи задля припинення військових дій. Суд не має прямої юрисдикції констатувати наявність агресії, проте це рішення опосередковано підтверджує її наявність і міжнародну протиправність дій рф.
росія відмовилися виконувати рішення Суду, посилаючись на принцип згоди сторін, відповідно до якого Суд може розглядати спір лише за взаємною згодою держав – сторін розгляду. Проблемою є залежність МС від РБ ООН (до якої Суд змушений звертатися у випадках невиконання його рішень), зважаючи на наявність права вето в росії.
Міжнародний кримінальний суд (англ. International Criminal Court) – це перший постійно діючий орган міжнародної кримінальної юстиції, який було засновано на основі Римського статуту, прийнятого в 1998 році, розташований у Гаазі (Нідерланди). За зверненням 42 країн МКС розпочато розслідування міжнародних злочинів в Україні. Нещодавно КМУ схвалив Меморандум між урядом України і МКС, що дасть змогу невдовзі відкрити Офіс прокурора МКС на території нашої країни.
Нагадаємо, що Україна підписала Римський статут 20 січня 2000 року, але не ратифікувала його. Утім, ця обставина не стала перешкодою для звернення України до МКС на підставі п. 3 ст. 12 Римського статуту, який дозволяє державі за її заявою визнати юрисдикцію цього суду щодо конкретної ситуації і без ратифікації.
Зміни, унесені до Конституції України Законом від 02.06.2016 р. № 1401-VIII, розблокували для України можливість визнати юрисдикцію МКС на умовах, визначених Римським статутом. Гармонізація вітчизняного законодавства та Римського статуту є нагальною потребою для ефективного притягнення винних до кримінальної відповідальності за воєнні злочини.
Спеціальні воєнні трибунали ad hoc: що це та навіщо
Спеціальні воєнні трибунали ad hoc утворюють для судового переслідування осіб і держав, що відповідальні за серйозні порушення МГП, учинені на території окремих країн. Історія має багато прикладів таких трибуналів, зокрема Нюрнберзький, Токійський тощо. Звертаємо увагу, що ці трибунали утворювали в окремому історичному контексті, а саме за відсутності МКС, і вони припиняли діяльність із притягненням до відповідальності винних осіб.
Класичною правовою основою для утворення спеціального трибуналу вважається резолюція Ради Безпеки ООН. Це надає трибуналу найбільшої юрисдикції, легітимності і спроможності. Однак, зважаючи на право вето рф, досягти цього буде складно.
Тому українська влада розглядає інші варіанти, як-от створення трибуналу на підставі угоди України з ООН, на яку ООН уповноважує відповідна резолюція Генасамблеї, або ж на підставі багатостороннього договору між державами.
Зауважимо, що на рівні міжнародної спільноти точилися чисельні дискусії стосовно доцільності утворення Трибуналу, який має допомогти, а не завадити вже наявним процесам в МКС, МС ООН і ЄСПЛ.
Зокрема, утворення Трибуналу на рівні ООН залишає ризики спекуляцій і маніпуляцій рф, яка має статус постійного члена Радбезу 8 . Зазначимо, що утворення Трибуналу є необхідним, оскільки МКС може розслідувати лише воєнні злочини, але не злочин агресії. Нагадаємо, що ні Україна, ні рф не ратифікували Римський статут з його додатками9 , причому рф уже навіть встигла відкликала свій підпис. Водночас Україна звернулася із заявами про визнання юрисдикції МКС, а щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду участь рф у процесі розгляду справи не потрібна10 . Відповідно, оскільки злочин агресії не може стати предметом розгляду МКС, цю функцію має взяти на себе новостворений Трибунал та притягти до відповідальності вище військово-політичне керівництво рф.
Нагадаємо, коаліція (Core Group) держав з утворення Спеціального трибуналу зі злочину агресії сформувалася за ініціативи Міністерства закордонних справ України. На цей час до неї входять 37 держав, зокрема і країни G7 та ЄС. Європейська Рада підтримала ініціативу щодо створення нового Міжнародного центру з переслідування злочинів агресії рф проти України в Гаазі, який буде пов'язаний з уже наявною ССГ за підтримки Eurojust.
Підсумовуючи все наведене, притягнення до відповідальності держави-агресора – це, безумовно, виклик міжнародному правовому порядку. Незважаючи на очевидність того, що рф є порушницею міжнародного права, Україні потрібні міжнародні судові рішення, які б саме зафіксували порушення міжнародного права з боку рф. Такі рішення згодом можуть бути підставою для виплати компенсацій і репарацій, тож це вплине на життя кожного українця. Процес міжнародного правосуддя не є таким швидким, як би нам хотілося, але притягнення винних до відповідальності є невідворотним.
Для ЮРИСТ & ЗАКОН.