Угоди про визнання винуватості у фіктивному підприємництві компаній-постачальників як нова тенденція для податкових донарахувань

17.02.2015 р. ВАСУ прийняв Ухвалу по справі № К/800/24186/14[1], якою Позивачу було відмовлено у праві на формування податкового кредиту на тій підставі, що посадова особа його контрагента, попередньо визнавши свою вину та уклавши угоду про визнання винуватості із прокурором, була засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України – фіктивне підприємництво.

Вищезазначена Ухвала ВАСУ є проявом найсвіжішої тенденції у спорах з податковими органами, а саме податкових донарахувань, здійснених на підставі укладеної посадовою особою контрагента платника податків угоди зі слідством про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 205 КК України.

Новизна цієї тенденції полягає в тому, що у таких винесених на підставі угод про визнання винуватості вироках по притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб постачальників за ст. 205 КК України йдеться не просто про визнання засудженим вини у фіктивному підприємництві. У таких вироках із угод про визнання винуватості переносяться твердження про те, що господарська діяльність не здійснювалася, договори та первинні документи директором не підписувалися, а також про так звану «нереальність» всіх операцій поставки з деталізацією найменувань контрагентів-покупців, реквізитів відповідних договорів та деталей щодо поставок.

До прикладу, у мотивувальній частині вироку про затвердження угоди про визнання винуватості, що став основою для прийняття вищезазначеної Ухвали ВАСУ, були деталізовані реквізити Позивача - найменування та код ЄДРПОУ, загальна сума «фіктивних» операцій та сума ПДВ.

Усвідомлюючи існування в Україні проблеми фіктивного підприємництва загалом, варто додати, що на практиці зустрічаються випадки укладення таких угод про визнання винуватості у вчиненні кримінально карного діяння і зі сторони постачальників із реального сектору економіки. Вбачається, що засновнику/директору контрагента простіше укласти таку угоду про визнання своєї вини із відносно невеликим штрафом, а натомість отримати припинення кримінального переслідування щодо себе по статтям кримінального законодавства із більш суворою відповідальністю.

Отримання податковими органами такого «доказу» як вирок по ст. 205 КК України, винесений на підставі угоди про визнання винуватості, значно підвищує ризики для платника податків – покупця такого «фіктивного» постачальника по наступним напрямкам:

  • податкові ризики – позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та витрат;
  • кримінальні ризики – можливість притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 191 або ст. 212 КК України, або ж інші альтернативні кваліфікації.

Платники податків, які підпадають під описані вище ризики у зв’язку із укладенням засновниками/посадовими особами постачальників угод про визнання винуватості, мають звернути увагу, серед іншого, на наступне:

  • положення ч. 7 ст. 474 КПК України забороняють затвердження угоди про визнання винуватості, якщо така угода зачіпає інтереси третіх осіб. Тобто такі угоди про визнання винуватості в принципі не можуть містити будь-які правові оцінки щодо діянь покупців таких «фіктивних» постачальників. Водночас процесуальне законодавство не передбачає механізмів оскарження третіми особами вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості, та який зачіпає інтереси таких осіб;
  • склад злочину, передбаченого ст. 205 КК України, закінчується в момент реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, та не може розповсюджуватись на дії, вчинені після такої реєстрації. Тобто навіть якщо так звані «нереальні» поставки і мали б місце, то такі обставини мали б досліджувати в рамках кримінальних проваджень по зовсім іншим складам злочину.

Більш детальну інформацію Ви можете знайти за посиланням http://yur-gazeta.com/publications/practice/podatkova-praktika/problemi-tilki-pochinayutsya.html.

    >>> ЗАВАНТАЖИТИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ (.pdf) <<<

 

З повагою,

Катерина Гупало

Радник, керівник практики податкових спорів